?

Log in

No account? Create an account
Ольга Ковалевська [userpic]

З денного сну

26 квітня 2015 (13:55)

Уві сні все так просто. Так легко домовитися, уві сні тебе розуміють, хоча і не завжди погоджуються. Я пояснюю: "Ти розумієш, це конфлікт світоглядний, це значно більше, ніж просто поговорити, третя сторона тут не зарадить." І ти киваєш. Я кажу: "Це моя моральна, філософсько-етична проблема, розумієш?" І ти розумієш. Хоча сказати тобі нічого, але ти сприймаєш, слухаєш. Ми ідемо і говоримо, ти напружений, ти втомився мене розуміти і не розуміти, але ти продовжуєш цей беззмістовний діалог, бо уві сні тобі дітися від нього нікуди. В житті значно легше взагалі нічого не з'ясовувати. І не тільки легше, а й краще. А от уві сні... Уві сні - є місце для розмови із тобою, а насправді самою собою у твоїй подобі. В дійсності, я просто чекаю, коли ця внутрішня розмова нарешті закінчиться.

(Можна це вважати уривком якоїсь майбутньої книги, а взагалі що тільки не напишеться після денного сну...)

Ольга Ковалевська [userpic]

Агов, люди, є тут хто живий?

02 листопада 2014 (00:06)

Так дивно перечитувати свій старий жж і знаходити в ньому себе, якої вже немає: шалено емоційної, нестримної, пристрасної, самоіронічної, сильної і щирої водночас. Не можу зрозуміти, що це в житті мене так прибило, що я аж перестала слухати музику, радіти якимось дрібницям, ділитися невичерпним потоком енергії... Люди, тут взагалі ще хтось лишився? Чи це мертва зона?
Люблю вас!

P.S. :)

Ольга Ковалевська [userpic]

* * *

11 серпня 2012 (09:55)

Чужі міста на дотик і на погляд
Пізнати варто доки не зламався
Пісочний маятник домашнього коріння
Коли вгрузаєш наче нафти крапля
На глибину недуманих матерій
Тоді судити можна і про долю
Її багатогранний спосіб плину
Її вразливість, щиру таємничість
Коли вона ховається від себе ж.
Чи може варто випити із серця
До дна всі болі і любові перед смертю
А чи навпроти – все собі лишити
Аби згадати наостанок гірко...
Коли пливеш безоднею морською
Ані човна не маючи, ні віри,
Коли не бачиш берега і неба
Але не тонеш наче справді риба
Тоді на згадку випливає стрічка
Зі срібним старовинним медальйоном
І ти зловивши її край до дна пірнаєш
Бо важчі спогади за будь-що на землі.

Ольга Ковалевська [userpic]

Контрапункт #9 - особисте

Свіжий Контрапункт #9 сьогодні-завтра вже буде у продажу. Чекаю з нетерпінням.

Окрім того, що в цьому журналі абсолютлі втілена моя мрія про крутий україномовний журнал, присвячений некомерційній музиці, мені ще й пофортило бути одним із авторів цього видання. Не хочу принижувати чи завищувати своєї ролі - пишу я, як пишу. Але саме в цьому номері буде один із найкращих, на думку редактора і мою, моїх матеріалів. Це далеко не перше, але вперше таке відверте, дружнє і тепле інтерв'ю з Катею Кондратенко, a.k.a. Катя Chilly. Чесно кажучи, не вірила, що з цієї ідеї щось вийде, бо останні кілька років Катя відмовляла мені в інтерв'ю. Але от, видно, прийшов час. І їй було, що сказати, і мені - що спитати.
Ще одна пов'язана емоція - у цьому номері як фотограф дебютував мій Женя. Надрукували його фото Каті :)
Тож запрошую. :)

Також у новому номері:
James Blood Ulmer & David Murray Big Blues Band
Петер Брьоцман
Аркадій Шилклопер + Вадим Неселовський
Ensemble Nostri Temporis
а також інтерв'ю та огляди концертів, фестивалів та CD.

Журнал продається у комплекті з тижневиком "Український тиждень". Можна починати запитувати в кіосках преси з 28 червня. Коштує близько 20 грн.Пуся и Катя

Ольга Ковалевська [userpic]

Контрапункт #9

«Контрапункт» ― єдиний в Україні журнал про некомерційну музику. Серед авторів ― відомі музичні критики зі Сполучених Штатів Америки та Росії. «Контрапункт» має найбільший наклад серед музичних видань в Україні.

У Контрапункті номер дев'ять:
James Blood Ulmer & David Murray Big Blues Band
Петер Брьоцман
Аркадій Шилклопер + Вадим Неселовський
Ensemble Nostri Temporis
Катя Chilly
а також інтерв'ю та огляди концертів, фестивалів та CD.

А разом – 32 сторінки корисного музичного чтива!

З 28 червня запитуйте "Український тиждень" із музичним додатком «Контрапункт» у кіосках преси.
cp9-01

Ольга Ковалевська [userpic]

Не перетворімося із українців у «німих салоїдів»!

06 червня 2012 (21:35)


Не перетворімося із українців у «німих салоїдів»!

Ольга Ковалевська [userpic]

Естетика голих дерев

Дивно... Я зняла ось це:


не бачивши ось цього:


І обкладинка в цьому ж дусі:

Ольга Ковалевська [userpic]

Simon Diaz - Tonada de Luna Llena

13 травня 2012 (22:09)
Під акомпанемент: Simon Diaz - Tonada de Luna Llena



Вчу цю пісню. Венесуельський блюз, так би мовити)). Назва у перекладі українською звучить як "Мелодія повного місяця".

Скажу вам, гарний і не простий стимул повернутися до співу. Складний текст, мелодія, емоція.

За час "мовчання" багато переосмислила у вокальному мистецтві. І зрозуміла нарешті, що всі вокальні "школи" до дупи, якщо у тебе нутро співає, і ти не можеш цього не робити. І навіть якщо нема людини, яка підходить тобі для навчання з нею. Що треба вчитися співу душі, а не постановці голосу. І не треба нічого боятися. Бо чого боятися, якщо ти чесний?

А ще - що насправді той, хто співає чесно, не може робити це лише в одній якійсь техніці чи манері, а лише у своїй власній. Тільки тоді я повірю, що йому є, що сказати. От як Садовська чи Катя... Чи пані Ніна... Чи Simon Diaz))

Ольга Ковалевська [userpic]

Небо чистое, небо весеннее...

09 березня 2012 (12:52)





























Небо чистое, небо весеннее, 

Словно светлый и ангельский взгляд.
Оглянулась шаги на последние,
Но не видно дороги назад…
То всерьёз она где-то девается,
То, шутя, меня манит к себе.
Только сердце проколами ранится,
Доверяя шутнице-судьбе.
За пределами чистого, вечного
Мы теряем и время, и шанс.
Заполняя упрёками трещины,
Отпустив неокрепшими нас.
Выше небо – такое широкое –
Я всегда так и видела жизнь;
Но реальность наполнена сроками,
И свобода – лишь детский каприз.
Ты оставишь меня, не обрадовав,
Ты уйдёшь за удушливым сном,
Забывая любыми неправдами
Наш уютный придуманный дом.
Утро будет холодно-весеннее,
Без цветов и объятий родных…
Пустота за словами последними
И пути со следами на них.

Ольга Ковалевська [userpic]

Життя починається там, де закінчується ваша зона комфорту

Чорний хліб із жовтим медом
На сніданок пообідній –
Підвечірок із ведмедем
Білим плюшевим у Відні.
Все з початку – от і добре,
Кожний день як позавчора,
Тільки мрію я про море,
Тільки мрієш ти про гори.
В нашім Відні триметровім
Де кутків уже не стало,
Дивна мапа кольорова,
Вздовж якої ми блукали,
Наш будинок величезний
Із хрещатим інтер’єром,
На вікні вазонка мерзне,
Притулившись до портьєри.
Що колись могло би статись
Не стається з нами досі.
Може, годі нам старатись?
Може, вирвемося в осінь?
Нагойдаємось на скелях,
Попідкорюємо хвилі?
Відчуваю, це вже стеля,
Хоч і дряпаюсь щосили.
Неможливо все пізнати,
Неможливо все відчути -
Від зарплати до зарплати,
Від покути до покути…


Ольга Ковалевська [userpic]

Шукаю ОПЕРАТОРА

Терміново розшукується професійний ОПЕРАТОР чи людина, в якої є гарна камера зі штативом, для ЗЙОМОК ІНТЕРВ'Ю із Наталкою Яківною Мілютенко.
Наталка Яківна Мілютенко - акторка, неперевершений педагог та викладач акторської майстерності, улюблена учениця Амвросія Бучми, дружина легендарного актора Дмитра Мілютенка, дочка видатного київського диригента Якова Міщенка, надзвичайно мудра та духовно багата людина, життя якої з кожним днем все більше наближається до вічності (зараз їй 83).
Щоб не втратити ті безцінні спогади, якими багата Наталка Яківна, дуже хочеться зробити гідний її таланту і глибини фільм.
Буду дуже вдячна долі, якщо знайдеться людина, готова присвятити кілька годин свого часу заради того, щоб зафіксувати спогади цієї Людини.


Наталка Яківна Мілютенко

Ольга Ковалевська [userpic]

Вірш настрою

06 серпня 2011 (18:21)
Теги:

Ви живете так само, без звуків і сил...

А колись допомоги у вас я просила.

І здавалось мені, виглядало це мило.

Але вже лізуть боком старі мінуси.

Не згадалось ніщо, хоч і справді гадала,

Що назавжди ці спогади будуть в мені.

Але сплинули все спопеляючи дні,

І колишнього стало поспішно замало.

Зазираю вже я у минулі часи.

Ви смієтеся з мене, що я меланхолік.

Будьте вдячні собі і подякуйте долі,

Що тоді залишитись ніхто не просив.

Ви там само ідете. Аж смішно мені.

Передбачливі ваші новітні інтриги.

Стало враження чемне нестриманим сміхом.

Бо для вас правда й досі лише у вині.

Ольга Ковалевська [userpic]

История одного таланта

06 липня 2011 (17:33)

Originally posted by felbert at История одного таланта

Я уверен, что каждый человек талантлив. Просто одним повезло меньше и они выросли на не благодатной почве, загубив свое сокровище. Где-то глубоко-глубоко, если хорошенько покопаться, его еще можно отыскать. Это крохотное семечко, чтобы взрастить с любовью прекрасное дерево...



Продолжение истории в картинкахCollapse )



Ольга Ковалевська [userpic]

О хирурге, спасшем мою жизнь и веру

у выхода из больницы
Две недели назад мне сделали сложную операцию.

Я не могла решиться на неё больше года, а всё потому что те врачи, с которыми я сталкивалась, которых мне советовали, к которым меня направляли, больше всего интересовались своим кошельком и пытались развести меня на как можно больше денег за совершенно не нужные мне процедуры. Например, одна из "светил науки" предложила мне сделать три операции (под общим наркозом), каждая из которых мало того, что влетела бы в большую сумму, но ещё и ничего, как я узнала потом, не решила бы. При чём за приём эта тётка хотела взять 1200 грн. Выдаю секрет: не ходите в клинику "Успех" на Дегтярёвской.

В общем, как раз тогда, когда мои надежды окончательно угасли, одна моя очень хорошая знакомая посоветовала мне обратиться к хирургу Борису Владимировичу Хабрату в клинике, где она работает. Без особых ожиданий я ему позвонила, но он не ответил - видимо, был занят. А через несколько минут сам мне перезвонил, распросил о сути проблемы, спокойно и внимательно выслушал меня, никогда в жизни не видев, просто по телефону.

Естественно, нужен был личный осмотр. На следующий день Борис Владимирович внимательно меня осмотрел, срисовал перспективу, предложил решение, объяснил как это может происходить, а также (!) написал мне список и других больниц, в которых делают подобные операции, предложив определиться с хирургом самостоятельно. Но после консультации, которая прошла в очень приятной, располагающей атмосфере этой клиники, я поняла, что больше искать никого не буду. Кроме того, и эндокринолог, к которой он меня направил, произвела самое лучшее впечатление.

Словом, никуда я больше не ходила. Решилась наконец-то на операцию, мама взяла кредит, и вот - я здорова. При чём после больницы чувствую себя намного лучше, чем до - понятное дело, и в физиологическом, но и в психологическом плане. Поскольку то участие, забота и внимание не только хирурга, но и персонала больницы - это нечто очень необычайное в наше время. Отметить можно и чистоту, порядок, положительную атмосферу, приятные взаимоотношения и отменный уход. Если кому-то интересно, могу рассказать, где эта больница.

Порывшись в интернете нашла ещё несколько очень впечатляющих отзывов о Борисе Владимировиче. Решила опубликовать у себя трогательное интервью с ним, взятое отсюда. Там есть и комментарии.

К сожалению, ничем отблагодарить Бориса Владимировича, кроме бесконечного "СПАСИБО!", я особо не могу. Просто хочется молиться, чтобы у этого Человека всё было хорошо.

Кстати, оперировал он меня в свой день рождения. А я узнала только потом...)

Спасибо за внимание.

ХАБРАТ БОРИС ВЛАДИМИРОВИЧ: «Ради профессиональных убеждений я просто готов на всё!»


ПРЕДАН – КАК ПРОДАН

Есть такие люди, а врачи – это тоже люди, которые не предлагают помощь потому – что могут помочь, а помогают – потому что не могут иначе. И ты бьёшь в этот колокол, который ещё называется сердцем, и тебе несчастному кажется, что этот бой и эта боль – только твои. И лишь когда становится тише и светлее – ты начинаешь ощущать чью-то усталость рядом, размешанную с отрадой. Силы, потраченные на тебя – как кровь донора – бесценна, но так легко отдаваема и даже испытывающая необходимость в том, чтобы себя отдать.

интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )интервью полностьюCollapse )
интервью полностьюCollapse )

Ольга Ковалевська [userpic]

Два дня унылого французского кинематографа

16 червня 2011 (16:25)

После двух дней деградации и морального разлагательства пытаюсь собрать себя в кулак и выйти из дома.
Просмотрела семь фильмов с Одри Тоту, четыре из них оказались напряжными и заунывными. Впрочем, как раз под моё настроение. Самое интересное, что в некоторых фильмах актёры повторяются. Такое впечатление, что во Франции их больше нету.
Итак, я просмотрела такие фильмы:
2010 Комплексный уход / De vrais mensonges - мог бы быть вполне приятный фильм. Много лишнего негатива.
2009 Коко до Шанель / Coco avant Chanel - фильм хороший, хотя с некоторой долей "голливудности".
2007 Просто вместе / Ensemble, c'est tout - приятный, добрый, не совсем обычный фильм.
2006 Роковая красотка / Hors de prix - голливудский до мозга костей, но всё же с хорошим концом.
2003 Только не в губы / Pas sur la bouche - пошловатый мюзикл или же оперетта, банальненько.
2003 Хэппи-энд / Nowhere to Go But Up - хороший, но местами прибацаный фильм с неожиданно приятной развязкой.
1999 Салон красоты «Венера» / Venus beaute (institut) - нудный, странный и напряжный. Так и ждёшь, что кого-то вот-вот убьют или ещё что-то, но этого так и не происходит.

В общем, это мои субъективные впечатления, естественно.))

Ольга Ковалевська [userpic]

Між Гітлером і Сталіном - Україна в ІІ Світовій війні

23 травня 2011 (22:17)


Документальний фільм.

Ольга Ковалевська [userpic]

Пісня вітру (музика Романа Гриньківа)



Нарешті в жж прем'єра мого короткометражного фільму, знятого восени 2010 року.
Не судіть строго))

Ольга Ковалевська [userpic]

Концерт JT Fresh

31 січня 2011 (11:05)

80.55 КБ

Ольга Ковалевська [userpic]

On The Wave Of The Wind



Дуже люблю цю музику. До речі, у складі мій улюблений барабанщик ева Ігор Гнидин (Львів) as a special guest. І саксофоніст не рідний, на ім'я Сашко Ринденко.

Ольга Ковалевська [userpic]

дивне місто

мені нещодавно снилося місто, де люди між собою домовилися не сумувати і не думати про погане. і от вони навіть коли щось таке находить, одразу згадують про обіцянку і намагаються відволіктися)) і вони ніколи не сумують, хоча емоції ці в них є. а ще в цьому місті люди полюбляють поринати в минуле і відтворювати якісь історичні образи, коли їм заманеться. наприклад, в якийсь день не піти на роботу, а просто вдягнути плащ 19 століття і піти блукати туманними вулицями в пошуку себе чи натхнення. і ніхто цьому не дивується. і на роботі йому нічого не скажуть. бо так прийнято. у моєму сні в плащі, до речі, блукав Роман Гриньків)) таке враження, що він був сам не свій, а чисто влився в образ композитора 19 століття - ходив і зосереджено займався самозаглибленням - ну чистий романтизм))